Заявлені застереження Саудівської Аравії до Загальної декларації були такими її заклик до свободи віросповідання порушував заповіді ісламу, і що права людини, гарантовані ісламським правом Саудівської Аравії, перевершують права, гарантовані Загальною декларацією.
Основний закон визначає конституцію країни як Коран і Сунну та зазначає, що «рішення суддів не підлягають жодній іншій владі, окрім авторитету ісламського шаріату». Основний закон не містить юридичного визнання або захисту свободи віросповідання.
САУДОВСЬКА АРАВІЯ. Незважаючи на свої твердження про протилежне, Саудівська Аравія, завдяки своєму членству в Організації Об’єднаних Націй, зобов’язується підтримувати універсальні стандарти прав людини, в тому числі ті, що викладені в Загальній декларації прав людини (UDHR), які визнаються нормами міжнародне звичаєве право.
Саудівська Аравія утрималася від голосування в ООН за прийняття Загальної декларації прав людини, кажучи, що це суперечить законам шаріату. Вона не є учасником Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, який включає свободу віросповідання.
Вісім країн утрималися:
- Чехословаччина.
- Польща.
- Саудівська Аравія.
- Радянський Союз.
- Білоруська РСР.
- УРСР.
- Південна Африка.
- Югославія.
Чинні закони та політика обмежують свободу віросповідання. Відповідно до основного закону офіційною релігією є іслам, а конституцією країни є Коран і Сунна. Немає юридичного визнання чи захисту релігійної свободи, і уряд дозволив лише приватну практику немусульманських релігій.