Амплітуда, період коливань або частота та інтенсивність центральні величини для опису електромагнітної хвилі.
В електромагнітному спектрі високочастотні поля знаходяться в діапазоні частот приблизно від 100 кілогерц (скорочено «кГц»; 1 кГц = 1000 герц) до 300 гігагерц (скорочено «ГГц»; 1 ГГц = 1 000 000 000 герц) розташований (див. малюнок).
Електромагнітна хвиля – це хвиля, що складається із зв’язаних електричного та магнітного полів. Вони включають, серед інших Радіохвилі, мікрохвилі, інфрачервоне випромінювання, видиме світло, УФ-випромінювання, а також рентгенівське та гамма-випромінювання – коротко кажучи, весь спектр електромагнітних хвиль.
Звукові хвилі можна відрізнити як механічні хвилі від електромагнітних. Звукові хвилі включають, наприклад: b. Тони і шуми, електромагнітні хвилі включають, серед іншого: світло, видиме для людини, або гамма-випромінювання.
Радіохвилі – це електромагнітні хвилі у діапазоні частот від кількох кГц (найдовші хвилі) до приблизно 3 ГГц (тут долучаються мікрохвилі). Радіохвилі можуть бути природного або технічного походження.
Електромагнітні хвилі характеризуються частотою f і довжиною хвилі l. Частоту можна розрахувати за довжиною хвилі l за допомогою співвідношення f=c/l. Де с — швидкість світла 299 792 458 метрів за секунду.