Прялка – це старовинне пристосування для прядіння пряжі. Прялки виготовляли з дерева з кількох частин. Найдавніша прядка – прядка-донце, що складалася з гребеня, на який надягали вовну, і донця, на якому сиділа прядильниця. Пізніше для зручності прядіння було винайдено самопрялку з ножним приводом.
Прялка – пристосування для ручного прядіння однієї нитки пряжі. Пряха – жінка, що займається ручним прядінням. Прялки прийшли до нас із далекої давнини. Це була споконвічно жіноча праця – прясти пряжу.
Пря́лка – пристосування для ручного прядіння однієї нитки пряжі. Пря́ха – жінка, що займається ручним прядінням.
Швидкість прядіння на самопрялці швидша, ніж на прялці-донці. На Русі самопрялки поділяли на руські (стояки) і чухонки (лежаки). У руських колесо розташовувалося перпендикулярно підлозі, у чухонок – під кутом. Коли до прядки додали рогульку, у XV столітті, прядіння вже не треба було переривати на намотування.