Цей термін позначає періодичну або постійну образу дитини якимись неприємними словами, приниження її людської гідності, висловлювання погроз.
Непогрішні батьки Такі батьки сприймають дитячу непокору, найменші прояви індивідуальності як напад на них самих, тому й захищаються. Вони ображають і принижують дитину, руйнують її самооцінку, прикриваючись благою метою “загартувати характер”.
Дитина, яку регулярно ігнорують у відповідь на погану поведінку, починає менше довіряти своїм батькам – прихильність між ними слабшає, що призводить до проблем у стосунках з іншими людьми. “Дітям необхідно знати, що їхні батьки завжди готові прийти їм на допомогу, – нагадує Джеймс.
Не можна принижувати словом – називати дитину образливими словами, зокрема такими, що підкреслюють її неспроможність в інтелектуальному або якомусь іншому плані (“тупицею”, “ідіотом”, “паразитом” тощо), безцеремонно обривати її на півслові, дорікати, звинувачувати тощо.