Обеліск (др. -грец. ὀβελίσκος – рожевий, клин, клинок) – монумент у вигляді звужується догори «кам'яного стовпа», що символізує «стовп світла». Важливий елемент архітектури Стародавнього Єгипту, де обеліски були символами Сонця.
ОБЕЛІСК Обеліском називають монумент у вигляді стовпа, що звужується догори. У російську мову цей термін прийшов із німецької, а німецьке слово obelisk походить від грецького obelos, що буквально перекладається як «невеликий рожен» або «вістря». Перші обеліски виникли у Стародавньому Єгипті.
Обеліск – Символ Сонця в давньоєгипетській архітектурі, монумент, найчастіше квадратний в основі, що звужується до верху. Тільки єгипетські обеліски прийнято вважати справжніми, оскільки скульптори висікали їх із цільного каменю. Традиційно споруджували одразу два пам'ятники та встановлювали їх по обидва боки від входу до храму.
Обеліск – пам'ятник, найважливіший архітектурний елемент у Стародавньому Єгипті, служив символом сонця. Колона – архітектурний елемент, частина будівель або споруда, що окремо стоїть, має вигляд циліндра.