Мотив нудьги та сум загострюється усвідомленням самотності людини («нікому руку подати»). Лермонтов поступово посилює мотив безвиході. Бажання людини нездійсненні за своєю природою. Життя безцільно проходить у прагненні їх здійснити.
1840 Датується січнем 1840 року, оскільки 20 січня вірш вже з'явилося у «Літ. газеті». У «Вірші» віднесено до 1840 року. Розкриваючи суспільний зміст цього вірші, Бєлінський писав: «„І нудно та сумноУ всіх п'єс Лермонтова звернула він особливу ворожість старого покоління.
Лермонтова приваблювала жвавістю мови, яскравістю образів, високою чуттєвістю. Автор змушує розмірковувати про сенс життя, про самотність, про кохання та щастя. Теми, які торкається поета, хвилюватимуть людство ще багато років, тому поезія Лермонтова ніколи не втратить актуальності.