Синдром Горнера (синдром Горнера або окулосимпатичний парез) виникає внаслідок порушення постачання симпатичного нерва до ока і характеризується класичною тріадою міозу (тобто звуження зіниці), часткового птозу та втрати геміфаціального потовиділення (тобто ангідрозу), а також енофтальму (занурення…3 листопада 2022 р.
Патофізіологія. Як описано раніше, синдром Горнера є наслідок порушення симпатії. Симптоматика залежить від локалізації ураження, а тяжкість – від ступеня денервації.[9] Верхній тарзальний м’яз допомагає підняти верхню повіку і забезпечує живлення симпатичного нерва.
Загальні ознаки та симптоми включають: постійно маленьку зіницю (міоз) помітну різницю в розмірі зіниці обох очей (анізокорія) Незначне або сповільнене відкриття (розширення) ураженої зіниці при тьмяному освітленні.
Міоз, викликаний синдромом Горнера Це відбувається через порушення шляху симпатичних нервів, які з’єднують стовбур мозку з очима та обличчям. Нерви контролюють мимовільні функції, такі як розширення та звуження зіниць ока.
Що викликає синдром Горнера? Найчастіше синдром Горнера виникає в результаті закупорка або пошкодження симпатичних нервів, які ведуть до очей. Основні причини пошкодження нервів можуть бути різними: від інфекції середнього вуха до розшарування сонної артерії або апікальної пухлини грудної клітки.
Синдром Горнера може розвинутися через ураження в будь-якій точці симпатичного шляху. Аномалії, виявлені в усіх пацієнтів, незалежно від рівня переривання, включають наступне: легкий або помірний птоз, внаслідок денервації симпатично контрольованого м'яза Мюллера.