Марійською це означає “мітка на дереві, затіс, деревна “лисина”, удмуртською – “дошка, тесина (обтесане дерево)”, чуваською – “знак, ознака, прикмета”.
Був такий кордон і в районі нинішнього Балакова. В історичних документах першої половини XVIII ст. він іменувався Балаков-Юрт за назвою річки Балаківки, на березі якої він знаходився. Походження цієї назви одні дослідники пов’язують зі словом “балакати” (мовляв, любили місцеві жителі “побалакати”, тобто “побалакати”).
У зразковому літературному стилі: в Балакові, у розмовному мовленні припустимо: в Балаково .