Опричнина – це державна політика під час правління Івана 4 Грозного. Суть такої політики полягала в тому, що територія держави ділилася і частина виділялася лише на потреби держави та її службовців (дворян та війська). Таким чином цар виділяв військову силу та дворян підвладних йому. опричників.
До Опричного війська включалися також і загони стрільців з опричних територій. З цього часу служиві люди стали ділитися на дві категорії: діти боярські, із земщини, і діти боярські, «дворові та городові», тобто отримували государеву платню безпосередньо з «царського двору».
Опричники жорстоко розправлялися із супротивниками Івана IV і запідозреними у «зраді та крамолах». Жертвами опричників ставали як бояри, у чому часто робиться акцент у літературі, а й майже всі верстви населення князівства.