Мусульманське право на відміну різних інших правових систем максимально пов'язано з ісламом, втілюючи його догми. Мусульманське право визначає обов'язкове релігійне поведінка мусульман з урахуванням шаріату, як «шляхи прямування».
Основною відмінністю мусульманського права є тісна взаємодія з релігійною ідеологією та мораллю. Цей зв'язок особливо чітко простежується у нормах, що регулюють сімейні відносини. В основі ісламу лежить ідеологія, що формує світогляд та життєві устремління послідовника ісламу.
Фікх (араб. فقه – розуміння, знання) – мусульманська доктрина про правила поведінки (юриспруденція), а також комплекс суспільних норм (мусульманське) право в широкому сенсі). Богослови-законознавці, що опанували фікх, називаються факіхами («знають»).
Джерела ісламського права — основні джерела, що використовуються ісламськими правознавцями для ухвалення правового рішення (фетви). До основним джерелам ісламського права можна віднести: Коран, сунну, іджму, кіяс.