У важчих випадках наростає оглушеність, посилюється сонливість, нерухомість, хворий перестає відповідати на запитання, які ставлять навіть дуже голосно. Лише на сильні подразники, наприклад укол шпилькою, хворий реагує гримасою болю, легким стогоном, спробою відсторонитися – розвивається сопор.
Такий стан з’являється одразу після легкої травми, триває кілька хвилин, і потім хворий ніби оживає. Прискорюються мова, рухи. Може бути часткова амнезія на період оглушення (конградна), коли хворі не здатні відтворювати деякі події.
Стан оглушеності – це патологічний стан психіки, серед симптомів якого виділяють підвищену емоційну чутливість до всіх стимулів із зовнішнього світу та одночасне притуплення вищої нервової діяльності. Це явище також зустрічається під назвою “синдром оглушення свідомості”.
Приглушення може відбуватися внаслідок асиміляції або дисиміляції звуків за глухістю-дзвінкістю (наприклад, “гладко” [глатка]) або на кінці фонетичного слова (наприклад, “раз” [рас]). Оглушення в різних формах зустрічається в багатьох мовах, у тому числі в російській.