Діагностика антифосфоліпідного синдрому включає в себе виявлення в крові пацієнта антинуклеарного фактора та антитіл до кардіоліпіну. Визначені показники: Антинуклеарний фактор на HEp-2-клітинах Антитіла до кардіоліпіну, IgG та IgM.
Тест на антитіла IgА до бета-2-глікопротеїну використовують для діагностики ускладнень антифосфоліпідного синдрому (АФС). Застосування цього дослідження є доцільним для аналізу причини невиношування вагітності у пацієнток з аутоімунними захворюваннями (наприклад, хворих на системний червоний вовчак).
Антифосфоліпідний синдром ‒ це аутоімунне захворювання, при якому пацієнти мають аутоантитіла до фосфоліпід-зв'язуючих протеїнів. Можуть утворитися венозні чи артеріальні тромби. Патогенез достеменно не відомий. Діагноз ставиться виходячи з результатів аналізів крові.
Акушерський АФС (аАФС) – це аутоімунне захворювання, що призводить до синтезу аутоантитіл, здатних активувати безпосередньо ключові клітини судинної та/або плацентарної патофізіології. Під час вагітності плацента є найважливішим органом.