Дебільність, рідше дебілізм (від лат. dēbilis – "слабкий", "немічний"; англ. moron, feeble-minded, high-grade defective) – найслабший ступінь розумової відсталості, зумовлений затримкою розвитку або органічним ураженням мозку плода. Вперше виділено Валантеном Маньяном у 1890 році.
Зазвичай, вони не доживають до 20 років. У МКБ-10 діагноз глибокої розумової відсталості (F73), що відповідає традиційному терміну «ідіотія», ставиться при IQ нижче 20 та психічному віці нижче 3 років у дорослих.
Імбеційність (Від лат. imbecillus «слабкий, немічний»; англ. imbecile) – Середній ступінь олігофренії, недоумства, розумового недорозвинення, обумовлена затримкою розвитку мозку плода або дитини в перші роки життя.
У дебілів відзначається деяка незграбність, розгонистість рухів. Іноді зустрічаються неврологічні розлади та аномалії фізичного розвитку, власне, як і за інших форм розумової відсталості.