Літературна мова є основним засобом, який обслуговує комунікативні потреби суспільства; він протиставлений некодифікованим підсистемам національної мови – територіальним діалектам, міським койне (міському просторіччя), професійним та соціальним жаргонам.
Літературна мова – Наддіалектна підсистема (форма існування) національного мови, яка характеризується такими рисами, як нормативність, кодифікованість, поліфункціональність, стилістична диференційованість, високий соціальний престиж серед носіїв даного національного мови.
Літературна мова, чистота мови Літературна мова — це найвищий нормований тип загальнонародної мови мови. За межами літературної мови знаходяться такі слова, як діалектизми, жаргонізми, лайка лексика.
Літературна мова – загальнонародний мова писемності, мова офіційних та ділових документів, шкільного навчання, письмового спілкування, науки, публіцистики, художньої літератури, всіх проявів культури, що виражаються у словесній формі (письмової та іноді усній), що сприймається носіями даного мови як …