У гераклітівському розумінні гармонія — це внутрішня єдність, узгодженість, врівноваженість протилежностей, що становлять ціле. Гармонія у Геракліта виникає через боротьбу протилежностей. "Те, що розходиться сходиться, і з різного утворюється прекрасна гармонія, і все виникає через ворожнечу".
У основі діалектики Геракліта лежить – постійний зв'язок всього сущого у світі, боротьба та тяжіння протилежностей та вічна безперервна мінливість світу. Світ – постійний і вічний, але в той же час і боротьба всіх стихій, що вічно змінюється: вогню і води, землі і повітря.
Геракліт вважав, що все в житті виникає з протилежностей і пізнається через них: "Хвороба робить приємним і добрим здоров'я, голод – ситість, втома – відпочинок". Логос загалом є єдність протилежностей, системотворчий зв'язок.
Космічний закон всього сущого Геракліт ілюстрував метаморфозами, вічно живого, вогню, який розгорається по дорозі вниз і загасає по дорозі вгору. «Космос є вічно живий вогонь, що загоряється заходами і загасає заходами».