Срамний поцілунок (лат. osculum infame) — середньовічне повір'я, що набуло поширення під час полювання на відьом, згідно з яким на початку шабашу відьми здійснювали обряд вітання диявола, що включав цілування в риса сідниць або «другого рота», тобто ануса — анілінгус.
У 1960 році британський зоолог Десмонд Морріс перший припустив, що поцілунок (а по-науковому – оскуляція, від латинського слова "os" – рот) виник зі звички самок людиноподібних мавп пережовувати їжу для малюків, а потім годувати їх з рота в рот.
У стародавніх ведичних текстах, створених за півтори тисячі років до нашої ери, описується, як люди терлися носами з метою зробити один одному приємне, а в давньоіндійському епосі Махабхарата зустрічається перша згадка про поцілунок: "Вона піднесла свій рот до мого, і це викликало задоволення в мені".
Згідно з першою, першопричиною поцілунок є материнством. Коли дитина кидала груди, але не могла ще самостійно кусати і пережовувати тверду їжу, за неї це робила мати, що перетворювала їжу на рідку кашку, а потім передавала її своєму синові, так би мовити, з вуст на уста.